Нещодавно, після публікації мого поста про необхідність рано чи пізно вирішувати питання реновації застарілого житлового фонду, зокрема «хрущівок», які морально та експлуатаційно віджили своє, соціальні мережі та ЗМІ почали активно обговорювати таку можливість. Як часто буває в таких випадках, деякі домисли породили багато вигадок, які не мають нічого спільного з реальністю. Тому розвію п'ять найпоширеніших міфів щодо реновації таких будинків. Зауважу, що поки не йдеться про розробку відповідного законопроєкту, а лише про публічне обговорення важливого державного питання.
Трошки контексту:
Деякі українські міста мають до 50% застарілого житлового фонду. Загалом кількість такого житла по Україні, за останніми даними, зібраними до війни, сягає понад 30 тис. об’єктів, з них понад 10 тис. припадає на “хрущівки”. Більшість будувались як відносно недовговічне, дешеве житло, яке мало виконати тільки одну роль – швидко переселити мільйони людей до малогабаритних квартир. Про якусь енергоефективність, комфортність взагалі не йшлось.
Інший аспект питання - експлуатаційні характеристики та зношеність під впливом часу. Побудовані в середині минулого століття, хрущівки вже давно пережили усі можливі експлуатаційні терміни, щоб називати це житло безпечним, енергоефективним та якісним. Всі погоджуються, що щось потрібно з цим робити, але ситуація так і не змінюється.
Отже, міфи:
Міф 1. Мешканців будинків будуть силоміць виселяти
Це маніпуляція. Механізм, за яким буде визначатись процедура відселення, звичайно, ще буде опрацьовуватись, проте міжнародна практика в таких випадках говорить про “згоду більшості”, наприклад, 75% власників і більше. Окремо слід пропрацювати і механізм відселення з аварійного і небезпечного будинка за рішенням суду, наприклад. У будь-якому випадку розроблені практики мають враховувати інтереси громадян, завчасне інформування, повний супровід процедури, щоб було розуміння усіх процесів та термінів.
Міф 2. Житлові масиви реконструйованих хрущівок – це потенційні гетто
Для того, щоб уникнути гетто, потрібно створювати не тимчасові рішення, а повноцінну сучасну територію для життя з урахуванням ергономіки просторових рішень, потреб у інфраструктурі, архітектурних рішень тощо. На формування середовища впливає і якість інфраструктури, шкіл, лікарень, наявність публічного простору, сервісні послуги комунальних служб та місцевої влади. Там, де приємно жити, формування гетто малоймовірне.
Міф 3. Застосовуватиметься коефіцієнт пониження площі
Звичайно, реновація будь-якої хрущівки має бути економічно вигідним проєктом, проте мало хто з мешканців такого будинку свідомо піде на зменшення площі. Якщо пригадати попередні спроби взятись за вирішення проблеми застарілого житла, то навпаки йшлось про коефіцієнт 1,5 на відшкодування житлової площі. Тобто квартиру меншої площі пропонувалось міняти на більшу. Перше, що нам потрібно зробити, - провести аудит і з’ясувати масштаб проблеми по країні з урахуванням воєнних ризиків, а вже потім, розробляючи механізм, шукати оптимальні стимули і важелі для залучення і приватних інвесторів, і стимулювання мешканців. Проте про зниження площі точно не йтиметься.
Міф 4. Реновація хрущівок передбачає їх знесення
Не завжди. Досвід реновації застарілого житлового фонду в Європі показує, що знесення не завжди є ефективним рішенням. Бо знесення та вивезення відходів само по собі є не досить економним рішенням. Зараз у ЄС (Польща, Німеччина) за можливості практикується перебудова хрущівок, їх термомодернізація, надбудова нових поверхів, приведення малоестетичного фасаду до сучасного, який змінює сприйняття старого і гнітючого стану застарілих будинків.
Міф 5. Хрущівки будуть модернізувати, забираючи гроші з програми єВідновлення
Це також міф, який не має нічого спільного з реальністю. Ніхто не ставить реновацію застарілого житлового фонду в пріоритет перед відновленням зруйнованих осель.
Re: Строить новое жилье на месте «хрущевок» начнут нескоро
Відповісти з цитуванням
